Нещодавно, 1 червня, у Львові підняли ціни на проїзд до 20 гривень карткою та 25 гривень готівкою на всі види транспорту. Як студентську профспілку, що виступає проти комерціалізації освіти, нас це відверто обурило. Проте що інші люди думають про підняття цін у Львові? Щоб відповісти на це питання, ми зібрали 35 інтерв'ю в численних куточках нашого міста.
По-перше, що об'єднує всіх інтерв'юерів, так це те, що вони всі називають різні причини підняття цін. Ніхто не знає точно причин та ніхто не брав участі в громадському обговоренні. Що зрозуміло, адже його і не було! Як повідомляє «Народна дія», обговорення було оголошене за день до нього, тому ніхто і не дізнався про цю подію. «Народна дія» вказує й на інші факти того, що громадського обговорення не провели.
По-друге, більшість респондентів засудило підняття цін і вважають, що їх потрібно знизити до 10-15 гривень за проїзд. В основному скаржаться на підняття цін ті, хто часто користується транспортом, щоб добратися до роботи чи університету, або туди і туди. Наразі львівські ціни найвищі в Україні: у Києві проїзд коштує 8-15 гривень, а Харкові він узагалі безкоштовний.
По-третє, більшість респондентів відмітили загальне покращення якості транспорту, окрім другорядних маршрутів, де ходять старі «жовті» маршрутки. Цікаво, що останні — це ті, що працюють на приватні підприємства, але вони не спішать їх оновлювати. Замість цього ми бачимо, що оновлюється переважно лише муніципальний транспорт. Чи не вказує цей факт на нездатність приватних власників забезпечувати якість у сфері громадського транспорту?
Попри відверті заяви деяких респондентів про проїзд «зайцем», не всі люди розповідали про конфлікти з контролерами. Навпаки, часто люди відзначали, що конфлікти якщо й були, то вони їх легко вирішували.
Тепер розглянемо інтерв'ю більш індивідуально:
1. Артур, студент:
- Чи вплинуло підвищення цін на проїзд на Ваш бюджет?
- Ну, я думаю так, через те, що в мене зараз бюджет не сильно великий, так як я вчуся, всі гроші йдуть від мами, типу мені. Ну, вплинув, так.
- Яка, на Вашу думку, має бути справедлива ціна?
- Я не знаю, ну, як я знаю, в деяких, як так, регіон-міст безплатний є проїзд, а є і платний. Я би хотів, щоб, звісно, вже безплатний був, але наврядчи так зроблять.
- Чи помічаєте Ви покращення умов транспорту, можливо, те, як часто ходить транспорт?
- Так, звичайно. Він набагато частіше тепер почав їздити.
- Умови транспорту, чи покращилися?
- Так, є нові трамваї привезли з Швеції, здається, я не пам'ятаю. Ну, прикольні.
- Зрозуміло. Чи бувають конфлікти з контролерами у Вас або, можливо, у Ваших знайомих друзів?
- У друзів, можливо, так, а в мене ні. Я завжди сплачую за проїзд.
- Зрозуміло. Чи взагалі Ви, можливо, чули про причини підвищення цих цін?
- Ні, я таким не цікавився.
Артур, як і більшість людей студентського віку, незадоволений підвищенням цін на транспорт, адже, як він зазначив: «Всі гроші йдуть від мами», а користуватись транспортом приходиться постійно, бо потрібно їздити в університет чи коледж, а потім назад у гуртожиток. Навіть якщо уявити, що їздять вони лише двічі вдень по студентській пільзі, то виходить біля 340 гривень на місяць, що складає 17% від студентської стипендії (2000 гривень).
Артур згадує про безкоштовний проїзд в інших містах, але сумнівається: «Навряд чи так зроблять», навіть не уявляючи, що львівські перевізники хочуть встановити ще більші ціни: від 30 гривень, а то й більше.
2. Студентка Софія:
- Як підвищення цін на проїзд впливає на ваш проїзд?
- Ну, особисто на мій, враховуючи те, що я студент, який не має стипендії і заробляє своїми силами, то трошки… б’є по кишені, особливо якщо треба добиратися двома транспортами або більше. Це, ну… неприємно, але добре, що є додаток «Леокарт». У ньому дуже багато мінусів, тому що немає квитків на якийсь довший період — максимум 40 хвилин. А якщо треба добиратися більше, наприклад, годину, а то й дві години — потрібно купувати ще два квитки, а це набагато дорожче, ніж просто заплатити в касу. Було б добре, якби були довші квитки. Також було б добре, якби в сам додаток внесли студентську леокартку, не лише звичайну. Але якщо брати до уваги саме звичайний леокарт, то було б добре, якби оплата з пересадкою була довшою, ніж 40 хвилин, бо, як я вже казала, коли дві години добиратися, то доводиться двічі оплачувати проїзд, що не дуже раціонально.
- Яка ціна є справедливою?
- Я думаю, що було б добре, щоб ціна варіювалася від якості проїзду. Тобто в новіших автобусах я згідна, що можна заплатити 25, а якщо в маршрутках, які побиті, в яких ти їдеш, наче на тракторі, то… ну, 15 гривень і не більше.
- Чи покращується транспорт, на вашу думку?
- Так, запускають нові трамваї, тролейбуси, електронні автобуси чи електричні. Тобто покращується. Можливо, на це впливає ціна проїзду, але… було б дешевше — було б краще.
- Чи мали конфлікти з контролерами?
- Особисто я не мала, але була свідком дуже багатьох конфліктів. А ні, був один випадок, коли я їхала з великими сумками і не знала, що великий багаж треба додатково оплачувати. Коли підійшов контролер, почав питати, чому не оплачений проїзд для багажу, сказав, що це незаконно, треба заплатити штраф і так далі. Але піднявся бунт зі сторони пасажирів, і успішно штраф я не платила, тому що хоч і є ці наліпки, де це написано, але вони дуже маленькі, малим шрифтом. Коли в автобусі багато людей, то навіть немає змоги подивитися на це. Було б добре, якби це було якось більше поширено… ну, розповсюджена тема.
- Чи маєте студентський леокарт?
- Був леокарт, поки не загубився. Відновити його можна, але щось завжди забувається. І вони дуже легко губляться, бо він маленький, пластиковий. Не раз чула, що люди їх губили.
- Чи справедливо, що ціна на всі види транспорту тепер однакова?
- Ну, як я вже казала — ні. Потрібно розподіляти згідно з якістю проїзду.
- І останнє — чи знаєте ви, чому піднялася ціна?
- Долар підріс! *сміх* Ні, насправді, не знаю.
Раціональність Софії відрізняється від владної раціональності відразу в кількох аспектах. По-перше, вона вважає, що платити потрібно за проїзд загалом, а не за окремі 40 хвилин, оскільки трапляються форс-мажорні обставини. По-друге, на її думку, ціна повинна залежати від якості проїзду, а не від самого факту поїздки у громадському транспорті, і відсутність такої диференціації їй не подобається. Вона також зазначила низку незручностей у системі оплати у Львові, а також розповіла про цікавий інцидент, коли люди стали на бік того, кого, на їхню думку, несправедливо штрафували контролери. Закликаємо вас проявляти таку ж солідарність!
Інтерв’ю з Софією доводить, наскільки мислення людей, що користуються державними послугами, може відрізнятися від правил, запроваджених владою чи бізнесом. Біда ще й у тому, що не було навіть спроби зрозуміти це особливе мислення людей знизу, оскільки з боку влади народ виступає не як мислячий суб’єкт, який може знати краще, а як ще один фактор під час ухвалення рішень.
3. Назарій, студент-магістр:
- Чи вплинуло на ваш бюджет підняття цін на проїзд у Львові?
- Ні, в жодному випадку. Як тільки піднялися ціни, я обов’язково прикупив абонемент, так як я студент і використовую це. Однак можу сказати, що громадська думка стосовно підняття цін є здебільшого хибною, тому що бюджет компенсує місцеві ціни на проїзд, і люди могли би радіти, як в Харкові, що їздять безкоштовно, але люди могли би трішки ділитися з громадою, і покращувався би спільний рівень добробуту.
- Яка, на вашу думку, має бути справедлива ціна?
- 50 гривень за проїзд і 25 для студентів.
- Чи відповідає зараз якість транспорту і його ціна?
- Звичайно, що ні. Ми можемо взяти лепту тролейбусів, трамваїв, які можливо намагаються відповідати, але якщо ми беремо маршрутки для львів’ян, то там, на жаль, ні.
- Чи бували конфлікти з контролерами?
- Ні, в жодному випадку. Вони, як і інші робітники регулюючих органів щодо виконання якихось там певних умов і обов’язків, підшуковують варіанти, до кого підійти і що зробити не так, аби була позначка.
- Чи повинна ціна для всіх видів транспорту бути однаковою?
- Так. Це ж один час спільний.
Назарій виділяється серед усіх інтерв’ю тим, що він не лише не проти підвищення цін, а й вважає, що ціни потрібно підняти ще більше. Таку позицію він аргументує тим, що потрібно ділитися з громадою. Думка має право на існування, але чому б не поділитися, наприклад, бізнесу, залученому в цю сферу, замість того, аби переносити відповідальність на всіх громадян? При цьому ця позиція виглядає дещо непослідовно, якщо врахувати, що сам Назарій одразу придбав студентський абонемент, а не став ділитися повною сумою проїзду.
Він також вирішив виступити проти громадської думки щодо цього питання. Але звідки йому про неї відомо, якщо жодних громадських обговорень не було? Можливо, нападати на «бездумний народ» — це якась дивна інтелектуальна примха.
4. Ростік, студент:
- Чи вплинуло на ваш бюджет підвищення цін на проїзд у Львові?
- Останнім часом — так, бо я зазвичай користуюся пільговим леокартом, але зараз його треба поновлювати, і тимчасово доводиться платити за проїзд або готівкою, або карткою. Через те, що вартість у касі — 25 гривень, а телефоном — 17, це виходить багато, особливо коли треба кілька разів проїхати. У результаті на бюджет майже нічого не залишається.
- Яка, на вашу думку, має бути справедлива ціна?
- Ну я думаю якихось там гривень 10 це прям нормально. Для студентів там 5 може бути, а для незахищених соціальних груп 0, студентам теж можна безплатно зробити.
- Чи помічаєте покращення якості транспорту?
- Не знаю, чи це якось пов’язано з подорожчанням проїзду, бо частина транспорту перевозиться з інших міст. Але є нові трамваї — добре, що вони курсують, хоча в них немає кондиціонера. Почали трохи на мій напрямок їздити маршрутки з кондиціонером — оці «вісімки», їх не так давно запустили, і в них досить комфортно їздити. Загалом транспорт стає кращим.
- Чи були конфлікти з контролерами?
- В мене був один раз, ще давно, але просто неприємно їздити, бо переважно буваю в проблемних місцях, де завжди багато транспорту і контролерів. І завжди знаходиться хтось, хто не зрозумів, як заплатити. У якийсь момент мене це настільки дратувало — постійно слухати, як хтось свариться з контролером, — що хотілося навіть купити два додаткові квитки й показати: «А ні, подивіться, він розрахувався, в мене є». Постійні якісь конфлікти: хтось приклав — не пройшло, хтось приклав — воно пішло комусь іншому, хтось двічі приклав — але зарахувало один раз, бо так працює система. З пенсіонерами, з людьми, які приїхали з інших областей, з дітьми без посвідчень — постійно якісь розборки в транспорті.
Ростік чудово описав скільки конфліктів породжує леокарт не лише на особистому прикладі — необхідності оновлювати власний леокарт, — а й на прикладі постійних суперечок у транспорті, яким він користується. Дійсно, коли суто технічні рішення намагаються впровадити поміж людей, це завжди викликає певний опір та нерозуміння, оскільки люди — не роботи.
5. Віталій, батько середнього віку:
- Та, добре, тоді першим запитанням буде як вплинуло підвищення цін на проїзд на ваш бюджет та чи помітили ви якісь дуже характерні, сильні зміни?
- Характерних нема змін, але в принципі недобре, війна і… не думаю шо воно то потрібне… По-друге навіть тепер діти, не дай бог, не мають леокарт чи шо – дітей штрафують на 400 грн… без тої леокарти – вибачте, 400 грн штраф.
- А які ціни, на вашу думку, були б справедливими?
- Я не знаю, я не економіст, має бути, шоб його було б добре, хто працює в цій сфері, ну і шоб людям було, а то… транспорт їздить погано (сміх), а ціни дорогі. Не знаю, які ціни…
- Ну, наприклад, в Києві 8 грн беруть.
- Київ ми не рахуємо, там всьо до тої… там бюджет більший ніж в нашої армії, київський бюджет, розумієте… Я не знаю, якби було, наприклад, там тих 15 грн, якби так і було чи скільки, я не знаю, не можу сказати скіки. Має бути.
- Ну, можливо, як би вам було комфортніше?
- Ну, мені було би і 10 гривень, ну хай би було 15, но не більше вже, ну… Бензин ж не дорожає сильно, в принципі.
- Як ви вважаєте, чи підвищилась якість транспорту з підвищенням цін, чи…
- Нє, ніколи не впливає на цю справу (сміх), смішно навіть таке питатися!
- Вибачте, можливо стало більше маршруток, трамваїв на дорогах?
- Графік який був, такий і є. Одне до другого – ніколи якість не підвищувалась з підняттям цін за історію людства, транспорту! (сміх)
- Як ви вважаєте, чи є справедливим те, що ціни всюди однакові на будь-якому транспорті, наприклад трамваї, автобуси – однакова ціна?
- Не знаю, чесно скажу, ну може електрика дешевша, але тепер електрика тоже дорога, я не знаю. Мо’ як політика, держава може собі регулювати, ну… Маленький транспорт завжди дорожче обійдеться – шо там вести одного, а шо великий автобус – буде дешевше, ясне діло. Але як для міста може й правильна політика, шо б була однакова ціна, ну… Тут я…
- Чи були у вас випадки конфліктів з контролерами?
- Були, і дуже часто, я так поняв, конфлікти з контролерами, кажу, з дитиною моєю їхали, ми забули Леокарт – дитині 9 років, учень, – її штрафували на 400 грн. Мужик віз багаж, при мені, тоже, скіки йому, – 20 по 40 на 60? – в один сантиметр – ті перемірали лінійочкою, – в один сантиметр. Сумка, розумієте навіть розповзається в ширину! (сміх) В нього один сантиметр було за цей – його штрафанули… Ну, то смішно. Вони дуже… Їм, певно, дають таку команду – штрафувати максимально скіки можна. Ну, ненормально, коли на сантиметр йде той багаж – такого ніколи не було, як зараз.
- Нє, ну в літаках на вагу там…
- Нє, там в літаках, але розумієте, сумка сантиметр – ваша сумка коли вона гарно складена гарно стоїть буде один розмір, коли ви шось там поставите, в автобусі порухається, вона чуть-чуть піддасться, не на сантиметр навіть. І шо, ви будете рахувати ті 20 сантиметрів? Ну то смішно просто, велика сумка – треба платити.
- Дуже дякую вам за інтерв'ю.
Віталій кілька разів зауважує жорстокість контролерів, які працюють механічно, нібито роботи, що штрафують без розбору всіх: як дітей, так і тих, хто трохи недоглядів розмір багажу. Подібних прикладів можна багато знайти на просторах інтернету.
6. Анастасія, мама:
- Можете швидко відповідати. Чи підвищилась… чи вплинула вартість проїзду підвищення її на ваш сімейний бюджет сімейний чи особистий?
- Ні.
- Ніяк… і чи є ціна громадського транспорту справедливою? Вона зараз 25-20 залежності від…
- Так… я думаю що так.
- Ага. А чи відповідає якість перевезень тому яка є ціна?
- Ні.
- А чому?
- Нуу наприклад ці жовті автобуси, вони жахливі.
- Мг.
- Можливо було потрібно підняти ціну і поміняти на більш зручніші, бо іноді страшно на них їздити
- Мг. І останнє, чи мали ви конфлікти з контролером… колись?
- Я — ні
- Мг, дякую гарного дня.
Анастасія жахається з якості транспорту, а тому вважає, що ціни потрібно збільшити, тому що це начебто покращить якість. На жаль, схема «приватне – хороше, державне – погане» не працює в сфері громадського транспорту у Львові, тому що, як ми вже зазначали, саме приватні власники їздять на дешевих «жовтих» маршрутках. Чи не було би краще перенаправити ті кошти, котрі йдуть приватним перевізникам як прибуток в карман, на покращення якості муніципального транспорту?
7. Зоряна, мама:
- Розкажіть, чи повпливало підвищення ціни на ваш бюджет сімейний, чи особистий?
- Еее, а за який час ми говоримо?
- Ось нещодавно було підвищення ціни
- Це типу з леокарта або с…
- Взагалом, воно всюди.
- Ну справа в тому, що я мало їзджу, а більш іду пішки, якщо я захожу в транспорт, я купляю за 25 гривень, тобто воно на мене ніяк не впливає.
- Поняв, поняв. А чи ви вважаєте що ціна за громадський транспорт несправедлива?
- Я вважаю та. Значно, я вважаю що удвічі завищена, це конкретно.
- А що воно завищена, ви вважаєте?
- Та.
- Чому?
- Мінімум двічі. Ну якщо порівнювати з іншими містами от іде вибірка, тобто це, там лишається на рівні 10/15 гривень. Тобто 15 гривень, я вважаю шо то було б зараз нормально.
- Мм, а чи відповідає ця ціна тій якості, яка зараз є в громадському транспорті?
- Ну я ж кажу, шо не відповідає. Ну я розумію шо там треба оновлювати парк там робиться за рахунок беушного, якогось комунального господарства, але…
- Угу, і чи мали ви ще конфлікти з контролерами, коли небудь?
- Нє, я завжди купляю.
- Окей, а ви взагалі чули коли небудь через що піднімають вартість на ці…
- Ну я так розумію, шо автоперевізники, ну власники тих фірм. Вони вважають шо їм треба… більше отримувати прибуток, вони збираються, міська рада вирішує, і піднімається ціни, тобто думку громадськості наскільки я розумію, не враховують.
- Угу, тобто ви не чули ні про ніякі громадські слухання, там де запрошують громадян…?
- Ну я на це, просто, чесно кажучи, ну якщо працююча людина, вона дуже…
- Нема часу просто.
- Та, в нас якщо робота то зранку до вечора, то особливо в соц мереж сидіти… Ну просто зараз відпустка, то я так насолоджуюсь.
- Дякую вам дуже.
- Прошу, гарного дня.
Пані Зоряна переконана не лише в тому, що ціни потрібно знизити, але й в тому, що підвищують їх автоперевізники заради власних інтересів – справжня класова свідомість.
Її коментар про брак часу у працюючих людей, щоб слідкувати за громадськими обговореннями, важливий: це показує, що навіть за наявності формальних «слухань» значна частина містян просто фізично не має змоги вплинути на процес.
8. Олена, ВПО:
- ...І таке запитання, чи вплинуло збільшення цін на проїзд на ваш бюджет?
- Канєшно, воно дуже дорого.
- Ви часто їздите?
- Ну не часто, ну всьо равно, як в Харькові то безплатний проєзд, а тут платить такі…не знаю, по 30 чи по чому зараз вже подорожчало…
- Яка на вашу думку має бути справедлива ціна?
- Ой, ну гривень 15…як у всіх.
- Чи помічали ви, чи може помічаєте покращення транспорту, можливо частіше ходить…?
- Та яке там покращення, вічно ломається, цукотить, особенно трамвай, це вабще…
- Чи були можливо якісь конфлікти з контролерами?
- Та нє, слава богу не було, ні.
- Чи взагалі ви знаєте які причини збільшення цін на проїзд? Це було з першого червня, ну ви мабуть бачили…
- Та не знаю.
- Не знаєте? Хмм…дякую вам, це все.
Олена є внутрішньо переміщеною особою і у своєму короткому інтерв’ю критикує транспорт, який створює для неї низку незручностей. Її негативна оцінка трамваїв («ламається, цукотить») не лише передає особистий дискомфорт, а й відображає інфраструктурні проблеми, які львів’яни давно сприймають як норму, у той час як новоприбулі знаходять їх шокуючими. Важливо, що Олена — представниця великої та соціально вразливої групи внутрішньо переміщених осіб, думка якої фактично не була врахована при ухваленні рішення.
9. Іван, пенсіонер:
- Опитування буде анонімно. Добре, чи вплинуло підняття цін на ваш бюджет? На проїзд.
- Ні у мене ця карточка, мені її видала держава так що не дуже не знаю як далі буде…
- А що до ваших рідних там… близьких знайомих.
- Та є у мене онуки… ну так, трохи впливає.
- Мг.
- Ну тому шо вони підвищують ціни на проїзд не повідомляють навіть, перед фактом ставлять. А ми нічого не можем зробити, бастувати чи як (не розбірливо). Ну це залежить від нашого начальства напевно від мера міста і решта компанія яка зацікавлена у цьому. Вони ж не хочуть бути бідними, вони хочуть на нас збагачуватись.
- Мг, яка на вашу думку має бути справедлива ціна?
- Нуу я думаю 10 гривень максимум, це ну не вашим ні нашим так може 12 не більше кожен рік збільшують.
- Чи помічаєте покращення транспорту, його якості?
- Ні, автобуси кращі стали, ну але з тими пижиками жовтими то… та зайдеш таке… їдеш йомайо як десь на підводі, і ноги не протянути ні… ну то не годиться, ну ми ж у європу йдем друзья. Хоч ці автобуси не є нові, нам дають Б/У, але вони набагато кращі, дійсно для людей видно що це зроблено для людей. Пора нам уже дивитись у європу треба щось робити із цим, виховувати відчуття достоінства у людини, ну як так платиш ідеш у якісь розвалюсі, брудне все.
- Ще таке запитання, чи були у вас конфлікти з з контролерами?
- Ніі, ну контролер є контролер він на своєму робочому місці як карточку провіряють чи ти не оплатив, як оплатив то нічо, як не оплатив, то прошу дуже плати. Та і о так дисциплінує, то так повинно бути у кожному суспільстві, ну і отака справа.
- Добре, це все.
Іван пенсіонер старої закалки, і він готовий не лише висловлювати невдоволення, а й «бастувати» та захищати свої інтереси. Він апелює до «людської гідності» та звинувачує владу у співпраці з багатіями задля власної наживи, лише ставлячи людей перед фактом. Справжній бунтар!
На цих дев’яти прикладах ми завершуємо наш аналіз. Інші 26 інтерв’ю досить подібні до тих, які ми представили, тож ми не стали їх транскрибувати. Якщо вас цікавлять й інші думки — ви можете доєднатися до профспілки або, якщо ви не студент, написати нам на пошту чи в бота.
Висновок нашого аналізу полягає в тому, що існує не лише незадоволення цінами на проїзд, але й загалом підходом, який обрала влада Львова щодо перевезень: дивні схеми з леокартом, поїздки по 40 хвилин та інші проблеми створюють непорозуміння та опір. При цьому думка людей не враховується, оскільки реальні громадські обговорення на цю тему не проводяться. Натомість підвищуються штрафи та зростає жорстокість контролерів. У таких умовах потрібно боротися, щоб не перетворити громадян на цифри пасажиропотоку. Наше місто належить нам — і транспорт у ньому теж.
Ми у профспілці «Пряма дія» вимагаємо проведення реального громадського обговорення, і допоки цього не зроблено, жодного підвищення цін бути не може. Ми вважаємо, що частину або й усі перевезення у Львові варто замінити на муніципальні через неефективну та неякісну роботу приватних перевізників. Система «Леокарт» та правила користування транспортом також повинні бути обговорені й переглянуті. Контролери повинні перестати чинити тиск на пасажирів, кричати та сперечатися, адже їхнє завдання — контролювати й перевіряти, а не за будь-яку ціну виписувати штрафи.