На початку цього року уряд оприлюднив проєкт нового Трудового кодексу України. Що характерно, він розроблявся без залучення представників профспілок. Законопроєкт покликаний зменшити державну регуляцію трудових відносин, що надасть роботодавцям надмірну свободу в питаннях звільнень, тривалості робочого часу і гарантій відпочинку. Чим загрожують такі зміни в законодавстві?
Законопроєкт створює загрозливу гнучкість у визначенні умов трудового договору, що узаконює такі ганебні практики, як несподіване переривання відпустки, звільнення за розголошення комерційної таємниці та спрощення процедури звільнення працівників загалом. Зокрема, роботодавець може звільнити працівника з абстрактних «причин економічного характеру». Серед гарантій працівникам при розірванні трудового договору з ініціативи роботодавця (ст. 74) не зазначено заборони звільнення у період відпустки чи на лікарняного. При цьому пропонувати іншу вакантну посаду теж не потрібно! Усе це завадить довести порушення порядку при незаконному звільненні.
Не менш обурливим є значне скорочення умов для виходу працівників у відпустки. Порівняно зі статтею 4 чинного Закону «Про відпустки», стаття 94 проєкту не передбачає таких відпусток, як: додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; творча відпустка; відпустка для підготовки та участі в змаганнях. Окрім цього, люди, які бажають здобути другу освіту, зможуть отримати відпустку лише за згодою роботодавця. Це ставить під загрозу можливість саморозвитку та підвищення кваліфікації людей.
Також слід звернути увагу, що стаття 18 законопроєкту дозволяє роботодавцеві видавати локальні акти для розширення обов'язків працівників у порядку, який визначається ним самим. Ба більше: роботодавець може запроваджувати підсумковий облік робочого часу (ст. 88), який допускає відпрацювання річної тривалості робочого часу за коротший період. У такому разі праця може тривати до 12 годин на день. У сфері робочого часу роботодавець затверджує: тривалість змін (ст. 84), графіки роботи при підсумованому обліку (ст. 88), графіки змінності (ст. 90) тощо. За відсутності необхідності залучати профспілки до цього процесу, така «саморегуляція» призведе до хаосу.
Усе це посилить навантаження на працівників різних професій, зробивши їх менш захищеними. Не є виключенням також і сфера освіти. Більшість студентів поєднують навчання з роботою, що з нововведеннями робити буде складніше. Негативно він позначиться і на мотивації й на благополуччі викладачів. Таким чином, реформа Трудового кодексу приведе до погіршення якості навчання в цілому.