10 січня Кабінетом Міністрів України було ініційовано законопроєкт №10399, що є основним проектом змін до законодавства в рамках скандальної реформи держфінансування, про яку ми вже неодноразово чули від представників Міністерства освіти і науки України.
Новий проект мало чим відрізняється від попередньої його редакції, запропонованої МОН до громадського обговорення у жовтні цього року, до якого, зокрема, долучилася і “Пряма дія”. Зауваження щодо можливої неконституційності нового трактування права на освіту було узято до уваги, і оригінальне формулювання повернули (“Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних закладах вищої освіти…”). Проте ця косметична зміна ніяк не нівелює той факт, що запропоновані Кабміном кроки є обмеженням прав студентів. Ось що включає в себе новий законопроєкт в частині змін до Закону Україні “Про вищу освіту”:
- Скасовується норма про обсяги держзамовлення (ст. 72): поточна редакція Закону вимагає встановлення мінімального обсягу держзамовлення на поточний рік у розмірі не менше 51% від кількості випускників загальноосвітніх навчальних закладів, а для магістрів - 50% від кількості бакалаврів на поточний рік. Для аспірантів мінімальним обсягом було 5% від кількості магістрів. У новому ж проекті усі ці гарантії скасовуються, натомість пропонується розподіл видатків на оплату навчання за держзамовленням за “формулою”, яку затверджуватиме Кабмін за поданням Міністерства освіти і науки.
- За прогнозами МОН (які не є точними гарантіями, а лише очікуваними результатами реформи протягом 5 років), 35-40% освітян отримуватимуть державні гранти на оплату навчання, які можуть покривати його повністю або частково. Сума, яка передбачатиметься грантом, буде залежати від результатів ЗНО. Академічну стипендію ті, хто навчатиметься за грантом, отримувати не будуть. Ніяких точних цифр законопроєкт не гарантує, а відповідно до фінансово-економічного обгрунтування Міністерства, що йде додатком до законопроєкту, мінімальна величина гранту може становити 15 тис. грн. При цьому, за словами самого Михайла Винницького, заклади вищої освіти внаслідок змін можуть підвищити ціни на контракт, через що гранти покриватимуть ще меншу частину плати за навчання. У такому випадку заступник міністра пропонує студентам суміщати навчання з роботою або взяти кредит.
- Тим хто зможе навчатися за державним замовленням, доведеться відпрацьовувати (ст. 64-1): підписання договору про працевлаштування у випадку надходження відповідної пропозиції від роботодавця або служби зайнятості є обов’язковою умовою договору про навчання за державним/регіональним замовленням. Цим договором передбачатиметься працевлаштування здобувача освіти по закінченню навчання на строк від 3 років. Непідписання договору призведе до переведення на контракт, а у разі відмови від переведення - до відрахування (альтернативно, можна вступити на військову службу). У випадку порушення договору про працевлаштування студент буде зобов’язаний відшкодувати вартість навчання, зокрема академічної стипендії. Таким чином, фактично обмежується право на вільний вибір праці/вільну згоду на працю, гарантоване статтею 43 Конституції України.
- Державна цільова підтримка для здобуття вищої освіти, зокрема соціальна стипендія, тепер надаватиметься лише “якщо така підтримка необхідна у зв’язку з фінансово-майновим станом сім’ї”, причому критерії для визначення фінансового-майнового стану сім’ї встановлюватиме Кабмін (ст. 44-2).
Реформа, що її намагаються проштовхнути можновладці під гаслами на кшталт “гроші ходять за студентом” та бурні овації “свободі вибору”, насправді пропонує посилення нерівності у сфері освіти, а отже і соціальної нерівності в цілому. Замість встановлених законом гарантій Кабмін хоче довільно, на власний розсуд, встановлювати обсяги держзамовлень, розміри грантів, вирішувати, чи надавати соціальні стипендії і державну цільову підтримку пільговим категоріям чи ні.
Освітня реформа Шмигаля-Винницького обмежує доступність освіти, ставить і без того незахищений соціальний прошарок студентства у ще скрутніше становище, а також вводить примусове працевлаштування для тих небагатьох, хто зможе навчатися на бюджеті. Такі зміни є глибоко обурливими, і небайдуже активне студентство, зокрема “Пряма дія”, не збирається терпіти цих кричущих наступів на наші освітні та трудові права.