Питання мирних зібрань в умовах воєнного стану для багатьох залишається невизначеним як з огляду на юридичні обмеження, так і через етичні міркування. З початку повномасштабного вторгнення політичний активізм перейшов «на воєнні рейки» і нерідко ті, хто у мирний час організовував протести та демонстрації, сьогодні займаються волонтерством, допомагають ЗСУ та цивільним, або ж самі долучилися до лав українських військ.
Тим не менш, на нашу думку, важливість мирних зібрань аж ніяк не зменшилася, їхня мета – висловлення політичної позиції, висування вимог дотримання прав і інтересів громадян – залишається актуальною і під час війни.
Протест студентів Академії друкарства проти приєднання до ЛНУ ім. Івана Франка, 12 листопада 2022
Право на мирні зібрання є одним з основних громадянських прав. На міжнародному рівні воно закріплене у ст. 20 Загальної декларації прав людини, ст. 21 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права; на регіональному (в рамках Ради Європи) – у ст. 11 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. В Україні право на мирні зібрання також гарантується ст. 39 Конституції України: «Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування». Відповідно до ч. 2 цієї статті, обмеження цього права допускається у судовому порядку відповідно до закону і в інтересах національної безпеки та громадського порядку, тобто для запобігання заворушенням і злочинам, з метою охорони здоров’я або прав і свобод інших людей.
При цьому у ч. 2 ст. 64 Конституції вказано, що окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку цих обмежень дозволяються в умовах воєнного або надзвичайного стану, і право на мирні зібрання може піддаватися такому обмеженню, що й сталося із введенням воєнного стану 24 лютого 2022 року. Відповідно до п. 3 Указу президента України № 64/2022 (Строк дії воєнного стану продовжений Указом №58/2023, що був затверджений ЗУ «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні"» № 2915-ІХ від 7 лютого 2023 року), на період дії правового режиму воєнного стану тимчасово може обмежуватися, зокрема, і право на мирні зібрання, передбачене ст. 39 Конституції, у тих межах та обсязі, що необхідні для впровадження заходів, передбачених ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». За п. 8 ч. 1 ст. 8 цього Закону, військовому командуванню із військовими адміністраціями на територіях, на які поширюється режим воєнного стану, дозволяється самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування “забороняти проведення мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій, інших масових заходів”.
Варто також зазначити, що ст. 19 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» забороняє проведення «страйків, масових зібрань та акцій», проте визначення «масових зібрань» законодавство не надає.
Таким чином, мирні зібрання в умовах воєнного стану не є повністю забороненими, а можуть заборонятися військовим командуванням із військовими адміністраціями. Так, наприклад, право на мирні зібрання було обмежене Київською обласною військовою адміністрацією: затверджений оперативним штабом Ради оборони Київської області «Порядок проведення масових заходів на території Київської області в умовах правового режиму воєнного стану» дозволяє проведення мирних зібрань лише за виключних обставин та за умови їх письмового погодження з виконавчими органами місцевого самоврядування, не пізніше ніж за п’ять робочих днів до дня проведення заходу (Детальніше з іншими вимогами можна ознайомитись за посиланням). Подібні обмеження було введено також у Кіровоградській, Тернопільській та Черкаській областях (Дослідження Ю. Іщенка та Р. Титової «Проведення мирних зібрань під час війни»: https://law-in-war.org/provedennya-myrnyh-zibran-pid-chas-vijny/). Тож наразі у цих регіонах від організаторів мирних зібрань лише вимагають погодження із військовою обласною адміністрацією та, в окремих випадках, дотримання вимог, викладених у відповідному акті такої адміністрації (вимоги можуть бути пов’язані із діями учасників зібрання у випадку оголошення повітряної тривоги, наявністю засобів медичної допомоги, дотриманням громадського порядку та максимальною кількістю учасників). За відсутності таких обмежень, організаторам варто лише попередити органи місцевого самоврядування або виконавчої влади про проведення зібрання – так само, як це відбувається у мирний час.
Пікет проти сексуалізації жінок у маркетингу «П’яної вишні», 5 грудня 2022
Отже, мирні зібрання як засіб висловлення незгоди, відстоювання власних прав та інтересів залишаються доступними громадськості в умовах воєнного стану, хоча й з можливим введенням обмежень військовим командуванням із військовими адміністраціями. Проте для багатьох постає питання: чи є проведення таких заходів правильним вчинком в умовах війни, чи можуть акції протесту бути на часі, поки держава і українське суспільство докладають більшу частину зусиль для спротиву загарбницькому вторгненню Росії?
Беручи до уваги призначення і функцію мирних зібрань, стає очевидно, що, допоки влада продовжуватиме діяти неналежним чином та прийматиме рішення, що суперечать інтересам громадськості, висловлення колективної незгоди буде завжди на часі. На жаль, такі рішення приймаються і під час війни, а тому свідоме суспільство має реагувати відповідно. Що й сталося, наприклад, у листопаді минулого року, коли Міністерство освіти і науки оголосило про намір приєднати Українську академію друкарства до Львівського національного університету ім. Івана Франка. Чого й варто було очікувати, студенти організували протест проти рішення МОН. Подібну реакцію викликав і наказ Держкіно про реорганізацію «Довженко-Центру», а також слідчі дії щодо нього, які, за заявою Центру, порушували норми кримінального процесуального законодавства.
Ми бачимо, що у той час, коли тисячі українців відважно протистоять російській агресії, представники влади за їхніми спинами вдаються до свавілля та порушують інтереси народу, зокрема й українського студентства. Аби чинити опір цим намаганням та мати належний вплив на владу, не тільки можна, але й треба організовуватися та висловлювати незгоду, коли виникає така необхідність – як у мирний час, так і в умовах воєнного стану.
Мітинг родичів військових за належне лікування поранених та повернення тіл загиблих захисників, 22 квітня 2023
Не соромно вимагати поваги до прав та інтересів суспільства – соромно приймати рішення, що їх порушують, а особливо під час війни.