Історичний контекст
Становище перед Першою Світовою війною
Витоки цього явища варто розглядати аж з далекого 1772 року. Саме тоді Східна Галичина і безпосередньо Львів відійшли до Австрійської імперії в результаті першого поділу Речі Посполитої. Імператор Франц ІІ 9 березня 1787 року видав указ про заснування окремого українського відділу в складі Львівського університету (Studium rutenum). Проте політика щодо освіти змінилась в імперії після Весни народів 1848-1849 років. Оскільки вже тоді Австро-Угорську імперію населяли багато різних народів, влада почала переводити університети з німецької мови навчання на мови нацменшин.
Політика “клаптикової монархії” спиралась на те, щоб у місцях конфлікту між різними народами надавати перевагу впливовішому і цим закривати дві важливі проблеми. Впливова нацменшина через привілеї є лояльної до корони, а в інших фокус обурення зміщений не на саму корону, а на панівний клас в регіоні. Саме така ситуація привела до конфлікту між поляками та українцями у Львові.
Студенти вимагали створення окремого українського університету. Вони збирали масові віча, виступали з проханням в парламенті. Така ситуація не влаштовувала польських шовіністів. Частими були бійки та насильство, щоб придушити український студентський рух. Василь Мудрий, який на той момент був студентом філософського факультету, а потім одним із засновників Таємного українського університету, у своєму творі “Український таємний університет (1921-1925)” писав:
“Дня 13 липня 1899 р. відбулось у Львові велике віче українських студентів із усіх університетів Австрійських, присвячене виключно університетській справі… й висунуло домагання повного українського університету у Львові. Природно, що це віче викликало велике обурення серед поляків… У цій рукопашній сутичці було до 20 ранених поляків і 3 українців”.
Ці слова показують велику організованість студентського руху на початку XX століття та їхнє прагнення добитись виконання своїх вимог. Однак місцева влада підтримувала поляків у конфлікті, тому розпочалися репресії. Активних студентів виключали з університету, їм заборонялось проводити віче. Така реакційна політика неминуче вела до конфронтації. Польські студенти будували барикади та силою не пускали українських студентів в університет. Самі сутички були та кривавими. До прикладу в 1910 році загинув студент Адам Коцко. В результаті тих заворушень було заарештовано декілька українських студентів, тоді як польські лише отримали попередження. Справу про вбивство місцева влада “зам’яла”.
Важливо зазначити, що сам Адам був активно залучений в громадську діяльність, зокрема брав участь в роботі академічного молодіжного товариства «Вільна громада» і товариства робітників «Воля». Володимир Качмар у своїй роботі про Адама Коцька пише:
“Адам активно агітував за виборчу реформу до парламенту, відвідав десятки галицьких сіл і провів значну агітаційну діяльність серед селян. Поліція заарештувала його в одному із сіл за підбурювання мешканців до страйку... Звільнили його з в’язниці після того, як почав голодування. Того самого року, захопившись революційними подіями в Росії, нелегально перейшов кордон і здійснив пішу мандрівку містами та селами Наддніпрянщини”.
Становище після Першої Світової війни
В 1914 році вибухнула Перша Світова війна. З’явилась більша і глобальна загроза, тому боротьба за незалежний український університет відійшла на другий план. До того ж фронт між Російською та Австро-Угорською імперіями безпосередньо проходив і на Східній Галичині. Внаслідок воєнних операцій ця територія переходила з рук в руки.
Питання знов набуло актуальності після 1 листопада 1918 року. Тоді відбувся так званий Листопадовий зрив і Українська Національна Рада за підтримки Українських січових стрільців захопили владу у Львові, а потім і на всій Східній Галичині. Так була проголошена ЗУНР. Буквально через декілька днів розпочалась польсько-українська війна, яка тривала протягом 1918-1919 років. В її результаті ЗУНР втратила будь-яку суб’єктність і була поглинена Польщею. Про це пише Василь Мудрий:
“По опануванні Львова поляки негайно сполонізували львівський університет. Усі українські катедри покасували, а університет назвали університетом короля Яна Каземира”.
В кінцевому результаті українське студентство опинилось у ще гіршій ситуації, аніж до початку Великої війни. Українців не допускали до вищої освіти. Польська влада дозволяла навчатись тільки тим, хто воював на боці польської армії. Більшість ж українців воювали на стороні ЗУНР в Українській Галицькій армії, а отже вони були відсторонені від освіти. Були звільнені всі українські викладачі та заборонена будь-яка їхня діяльність. Заборонялось навіть читати незалежні формальні курси українським професорам.
Промінь надії з’явився після 15 березня 1923 року, коли Рада послів Антанти закріпила суверенітет Польщі над територією Східної Галичини, але за умови надання регіону широкої автономії. Ці вимоги були проігноровані польською стороною.
Виникнення, структура і діяльність
Вся ця ситуація, ще до зустрічі послів, спонукала студентів і професорів до того, що в 1921 році на студентському з’їзді був заснований Таємний український університет. Першим ректором було обрано Василя Щурата. Він відомий більшості за свій літературний переклад “Слова про полк Ігорів”. Спочатку в університеті було відкрито три факультети: філософський, юридичний та медичний. Передбачалось, що навчання на філософському та юридичному факультеті буде тривати чотири роки, а на медичному - 2 роки, з продовженням за кордоном. Вже у 1922 році був додатково відкритий технічний відділ, який потім переріс у Високу Політехнічну Школу. На перший набір записалось 1028 студентів і кожного нового року набирали близько 1000 першокурсників. Заняття проводились або в храмі святого Юра або на приватних квартирах. У студентів навіть були квитки, як у професорів - посвідчення. Була випрацювана схема, за якою студенти могли продовжувати навчання за кордоном. За сприяння діаспори, диплом Таємного українського університету визнавався і мав певну вагу за межами Польщі. Мар’ян Мудрий в своїй статті розказав більше про викладацький склад університету:
“В історії таємного університету було три ректори: літературознавець В. Щурат, лікар М. Панчишин і адвокат Є. Давидяк (математик М. Чайковський, обраний ректором після М. Панчишина, і відмовився від посади). Першими деканами факультетів стали: філософського — М. Кордуба (колишній професор гімназії в Чернівцях), правничого — В. Вергановський (колишній приват-доцент кафедри цивільного процесу Львівського університету), медичного — І. Куровець (член Українського лікарського товариства, державний секретар суспільного здоров'я у першому уряді ЗУНР)”.
Викладачі Українського таємного університету, Львів, 1921 рік
Варто зазначити, що у лютому 1923 року була створена Кураторія українських високих шкіл у Львові. Цей розподіл був зроблений з метою розмежування академічної влади в університеті та більш прикладної, яка займалась забезпеченням функціонування самого університету. До прикладу, Кураторія опікувалась безпосередньо фінансування університету та закупівлею необхідної літератури чи обладнання. Також, вони організували виїзд самих студентів за кордон на продовження навчання. Ще однією важливою задачею було продовжувати пропагувати серед політичних течій українців по всьому світу важливість підтримки проєкту УТУ.
Головним джерелом фінансування університету стали благодійні внески. Тут також активізувалась українська діаспора по світу. Вона залучала всі сили на збори коштів для УТУ. До прикладу, один із перших внесків був від Робітничої української партії Нью-Йорку в розмірі однієї тисячі доларів США. За допомогою такої схеми університет і виживав.
Польська влада не залишилась осторонь і далі намагалась з усіх сил присікати будь-яку можливість українських студентів здобути вищу освіту. Спочатку вони намагались заарештовувати студентів та викладачів, проте це не мало серйозного впливу. Тоді польська влада розгорнула цілу кампанію проти фінансування УТУ. Вони накладали величезні штрафи на потенційних меценатів і цим перекривали єдиний потік коштів до університету.
Через 4 роки університет закрився. Дії польської влади щодо штрафів та арештів зробили своє. Важливу роль зіграв і той факт, що українським студентам дозволили навчатись в польських університетах, якщо вони воювали у складі збройних сил УНР. Частина студентів, розчарувавшись у таких методах боротьби, покидала навчання. Деякі прийняли поразку, а інші вступали в більш радикальні організації, такі як ОУН.
Студенти філософського факультету Українського таємного університету, Львів, початок 1920-х років
Значення
Історія Українського таємного університету — це не лише історія існування унікальної структури на теренах Галичини в 1921-1925 роках. Це історія про героїчну боротьбу простих студентів за їхнє основоположне право на освіту. Вони збирали віча, протестували, боролися за свій університет. Коли в них не вийшло офіційно цього добитись, то вони пішли у підпілля. Чим же для нас може бути важливим і цікавим цей феномен?
По-перше, це є важливим елементом національно-визвольної боротьби українців проти імперських та колоніальних урядів Австро-Угорщини та Польщі. Ця тематика є актуальною в контексті російсько-української війни та нашої боротьби проти російського імперіалізму. Це саме той час, коли ми можемо зазирати та досліджувати минуле для пошуку натхнення.
По-друге, це явище показує змогу людей гуртуватись у часи скрути. Заснувати цілий таємний університет, куди щороку вступали близько тисячі нових студентів — є далеко не простою задачею. Крім того, була організована ціла мережа надходжень коштів від меценатів. Цей факт також перегукується із сьогоденням, коли в Україні розвинувся потужний волонтерський рух для допомоги військовим та постраждалим від війни.
По-третє, це ще одна прекрасна ілюстрація того, що студенти та молодь можуть багато чого досягти, відстоюючи власні права та інтереси. Історія Українського таємного університету і зараз надихає об'єднуватися та боротися, наскільки б складною не була боротьба.
Джерела
- Василь Мудрий “Український Університет у Львові (1921-1925 роки)”. https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/1395/file.pdf
- https://www.youtube.com/watch?v=UkACxWpKxbY
- https://photo-lviv.in.ua/ukrajinskyj-tajemnyj-universytet-u-lvovi-diyalnist-popry-postijni-obshuky-peresliduvannya-uvyaznennya/
- https://ntsh.org/content/v-obiymah-politiki-ukrayinskiy-taiemniy-universitet-u-lvovi-1921-1925-roki-do-90-richchya
- http://kameniar.lnu.edu.ua/?p=905
Фото:
- Локальна історія - https://localhistory.org.ua/rubrics/photo/ukrayinski-taiemni-pro-vishchi-studiyi-u-mizhvoiennomu-lvovi-na-pochatku-1920-kh/
- Центральний державний історичний архів України - https://tsdial.archives.gov.ua/index5_7.html